Тема 2. Електричні кола постійного струму.
1. Застосування законів Ома і Кірхгофа для розрахунку кіл постійного струму
2. Метод еквівалентного генератора
3. Метод контурних струмів
4. Метод вузлових потенціалів
5. Метод (накладання) суперпозиції
6. Метод еквівалентних перетворень
7. Потужність в колах постійного струму
5. Метод накладання (суперпозиції)
Метод ґрунтується на принципі накладання, згідно з яким струм у вітці складного кола вважають одержаним від накладання часткових струмів, що виникають у вітці від незалежної дії кожного джерела окремо. Відповідно до цього складне коло з кількома джерелами енергії розглядають як сукупність простих кіл, які містять лише одне джерело. Розрахувавши прості кола, визначають за величиною i напрямком часткові струми, спричинені дією кожного джерела окремо. Дійсний струм у будь-якій вітці складного кола від одночасної дії всіх джерел обчислюють шляхом накладання, тобто алгебраїчного складання часткових струмів, що проходять цією віткою.
Переваги: спрощуються розрахунки, оскільки складне коло перетворюється на кілька простих кіл.
Зауваження: методом накладання можна користуватися тільки для розрахунку лінійних кіл та якщо у колі не більше двох-трьох джерел енергії.
Порядок розрахунку: 1. Залишити у схемі лише одне джерело енергії, замінивши інші джерела їх внутрішніми опорами (у ідеального джерела напруги R0 = 0 і його необхідно замінити відрізком провідника; у ідеального джерела струму R0 = ∞ i його потрібно вимкнути).
2. Розрахувати часткові струми від дії джерела, що залишилось .
3. Обчислити часткові струми, спричинені дією інших джерел енергії.
4. Визначити дійсні струми у гілках алгебраїчним складанням часткових: довільно вибрати додатний напрямок струму у вітці, що розглядається, а часткові струми, напрямок якого збігається з умовно-додатним, слід враховувати зі знаком "+"; напрямок яких не збігається − зі знаком "−".