Consulter le glossaire à l’aide de cet index

Spécial | A | B | C | D | E | F | G | H | I | J | K | L | M | N | O | P | Q | R | S | T | U | V | W | X | Y | Z | Tout

Page:  1  2  (Suivant)
  Tout

А

Агностицизм

 філософський погляд, який стверджує, що істинне значення певних тверджень — особливо метафізичних тверджень щодо теологіїжиття після смерті, або існування Богабогівбожеств, або навіть об'єктивної дійсності — не осягається або, залежно від форми агностицизму, не може бути в сутності осягнене через природу суб'єктивного досвіду, сприйнятого індивідом.


Б

Бекон, Френсіс

англійський політикдержавний діячвченийфілософ і есеїстЛорд-хранитель Малої печатки і Лорд-канцлер Англії в 1617—1621 роках. Один із творців емпіризму — філософського напряму, який твердить, що головне — власний досвід.


В

Вольтер

один із найбільших французьких філософів-просвітників XVIII століття: поетпрозаїксатириктрагікісторикпубліцистантиклерикал, що відомий своєю дотепністю, його нападками на настанови католицької церкви, а також пропагандою свободи віросповіданнясвободи слова і відокремлення церкви від держави.


Г

Гегель, Георг Вільгельм Фрідрих

німецький філософ XIX століття, який створив систематичну теорію діалектики. Її центральне поняття — розвиток — характеристика діяльності світового духу, його надрухи в царині чистої думки у висхідному ряду чимраз конкретніших категорій. Діалектика розглядалася також як протиставлення тезиантитези й синтезу, розв'язання суперечностей.


Д

Діалектика

метод філософії; у загальному значенні вміння знаходження істини через раціональну дискусію між співрозмовниками, що мають різні точки зору; у специфічному, характерному для філософії Гегеля та діалектичного матеріалізму — метод дослідження категорії розвитку.


Е

Елейська школа

давньогрецька філософська школа, що виникла в місті Елея на півдні Італії у 6-7 століттях до н. е. Головними її представниками були КсенофанПарменідЗенон ЕлейськийМелісс СамоськийГоргій.


З

Заратуштра

давньоіранський релігійний діяч, засновник нової монотеїстичної релігії, з якої згодом розвинувся маздаїзм (в подальшому з різними течіями — зурванізммітраїзм тощо), яка мала величезний вплив на семітські релігії (юдаїзм та похідні від нього християнство та іслам) та на тибетську релігію бон.


К

Кант, Іммануїл

німецький філософ, родоначальник німецької класичної філософії. У своїх численних роботах стверджував, зокрема, що умова пізнання — загальнозначимі апріорні форми, що упорядковують хаос відчуттів. Ідеї Богаволібезсмертя, недовідні теоретично, є, однак, постулатами «практичного розуму», необхідною передумовою моральності. Центральний принцип етики Канта — категоричний імператив.


Л

Лао-цзи

китайський філософ, що вважається засновником даосизму, автор трактату «Дао де цзін» (Канон Шляху і благодаті, інша назва «Три вози» — написаний на бамбуку, що займав три вози). Відомий також як Лі Ер 


М

Монтень, Мішель де

французький філософ і письменник епохи Відродження. Есеїст-мораліст, відомий насамперед як автор «Проб» (фр. Essais, також перекладається як «Досліди»). Громадський діяч, двічі був обраний мером Бордо. Роботу над «Пробами», котрі принесли йому світову славу, Монтень продовжував до самої смерті



Page:  1  2  (Suivant)
  Tout