Опір матеріалів, БМО

міра механічної взаємодії  тіл

інтенсивність дії внутрішніх сил на площадці

зміна форми тіла під дією зовнішніх сил

сили взаємодії тіла з іншими тілами або фізичними полями (гравітаційними, електромагнітними, силами інерції)

сили взаємодії всередині тіла, що протидіють деформуванню тіла під дією зовнішніх сил

використовується для знаходження внутрішніх сил в перерізах тіла. Процедура методу складається з чотирьох етапів:

- уявно розрізаємо тіло на дві частини в потрібному перерізі;

- відкидаємо одну з частин (зазвичай ту, на якій діє більше сил);

- заміняємо відкинуту частину невідомими внутрішніми зусиллями;

- записуємо рівняння рівноваги для частини, що залишилась, і знаходимо внутрішні зусилля.

тіло, один розмір якого значно більший за два інших

призматичне тіло з прямолінійними твірними

механічні властивості однакові в усіх точках тіла

механічні властивості однакові в усіх напрямках

механічні властивості матеріалу залежать від напрямку навантаження

здатність тіла витримувати прикладене навантаження, не руйнуючись

здатність тіла деформуватися в заданих межах

внутрішні сили, викликані прикладеними в обмеженій області тіла статично еквівалентними зовнішніми силами, при віддалені від цієї області не відрізняються між собою

в довільному об'ємі тіла є речовина

в природньому недеформованому стані в твердому тілі немає внутрішніх сил

наука про інженерні методи розрахунку на міцність, жорсткість і стійкість елементів конструкцій

 здатність тіла під дією зовнішніх навантажень деформуватися в заданих межах.

 здатність конструкції або її елементів зберігати початкову (прямолінійну) форму рівноваги.

 здатність тіла повертатись до попередньої форми після розвантаження.

 σ – це проекція вектора напружень  на нормаль  до площадки ω.

τ – це проекція вектора напружень  на площину площадки ω.

 комбінації простих напружених станів. Розрахунок на складний опір базується на принципу суперпозицій.

 плоскі поперечні перерізи стержня в процесі деформування рухаються як жорсткі тіла, залишаючись перпендикулярними до деформованої осі стержня.

N, визначається як сума проекцій зовнішніх сил, що діють з одного боку від перерізу, на вісь стержня.

Вона додатня, якщо стержень розтягується, і від’ємна, якщо стержень стискується.

Q визначається як сума проекцій зовнішніх сил, що діють з одного боку від перерізу, на перпендикуляр до вісі стержня.

Вона додатня, якщо відрізана частинка повертається за годинниковою стрілкою

М визначається як сума моментів зовнішніх сил, що діють з одного боку від перерізу, відносно точки перерізу.

Він додатній, якщо в балки розтягуються нижні волокна

М визначається як сума моментів зовнішніх сил, що діють з одного боку від перерізу, відносно осі балки (або пар сил, що лежать в площині попречного перерізу).

Він додатній, якщо перерізи повертаються проти годинникової стрілки

Конструкція є статично визначеною, якщо кількість невідомих реакцій співпадає з кількістю рівнянь рівноваги, 

система, в якій  невідомих зусиль більше, ніж рівнянь рівноваги