Гіпотеза де Бройля (1923 р) закріплювала уявлення про матервальну єдність світу. Це було твердження про те, що корпускулярно-хвильовий дуалізм (КХД) притаманний не тільки електромагнітному випромінюванню, а й матерії в цілому. З цієї гіпотези випливало наступне: частинкам речовини (корпускулам) також притаманний хвильовий процес, довжина хвилі якого визначається формулою де Бройля:

.

Природа хвильового процесу де Бройлем не обговорювалась. На сьогодні з цим хвильовим процесом пов"язують хвилю ймовірності знаходження частинки в кожній точці простору.