це різновид національної мови, вживання якого обмежене територією чи соціальною групою людей.

це основний вид писемного ділового мовлення,що є засобом фіксації на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та результати розумової діяльності людини.

це сукупність слів будь-якої мови, а також сукупність слів певної сфери вживання(професійної, офіційно-ділової, наукової тощо).

це розділ мовознавства, що займається теорією і практикою укладання словників.

це унормована, загальноприйнята форма національної мови.

це єдина, цілісна, складна система знаків: фонем, морфем, слів, речень, яка служить для називання предметів, явищ об'єктивної дійсності та понять, є засобом спілкування, обміну думками і формування думок.

це сукупність правил реалізації мовної системи, прийнятих на певному етапі розвитку суспільства як взірець.

це мова, що є засобом усного й письмового спілкування нації.

це слова , які дуже близькі за звучанням, але різні за значенням і написанням.

це документ, що містить коротку інформацію про особисті, освітні, професійні відомості людини, яка його складає.