Сучасна архітектура стає особливим видом філософської і психологічної діяльності, коли мистецтво породження архітектурної форми та еволюція мови архітектури не мисляться поза інтересом до природи людського пізнання й сприйняття. Самоідентифікація людини через особливості організації міського простору, людиномірність міста, переживання часу міста – це лише деякі з багатьох питань сучасної урбаністики, які неможливо осягнути без звернення до відносно молодої дисципліни архітектурної психології.
Багато архітекторів при підготовці проектів архітектурної споруди радяться з психологами. Врахування «людського фактору» відбувається під час проектування різних громадських будівель і громадських територій міської інфраструктури: лікарень, судів, навчальних закладів, їдальнь, в'язниць, площ, вулиць, парків.
На початку XXI століття жвавий інтерес до вказаних проблем викликав щільний розвиток психологічної науки про сприйняття, котра об'єднала міждисциплінарні зусилля архітектури і психології в єдиній спробі зрозуміти як когнітивну природу сприйняття архітектора, так і сутнісну природу сприйняття архітектурного простору. Зокрема особлива увага приділяється вивченню феноменології, архітектурної психології, екології, а також психічних механізмів формування закономірності й похибок у архітектурному моделюванні реальності.
Під час міждисциплінарних досліджень надзвичайно важливим виявився фактор контакту людини із середовищем, адже якість середовища здебільшого визначає людину як людину. Гостру актуальність здобули проблеми впливу просторових і естетичних якостей міського середовища на емоції й поведінку людини.
Отже, теоретико-методологічне знайомство з існуючими дослідженнями архітектурної психології, якісне вивчення досвіду її фахівців, допоможуть бакалаврам архітекторам уникнути багатьох невірних рішень у майбутньому при проектуванні, та створити більш точну відповідність між особливостями цільової функціональності будівель і нагальними потребами людей.